З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років
афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні
подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які
продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у
солдатські шинелі.
15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький
кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як
День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових
дій на території інших держав.
Плин часу не затьмарив спогадів про цю війну пам’ять продовжує
нагадувати про ті жахливі часи. Традиційно 15 лютого в гімназії вшановують
пам’ять воїнів-інтернаціоналістів. В класах пройшли години спілкування з
переглядом відео матеріалів «Відлуння афганських гір», у бібліотеці
організовано тематичну виставку «Афганістан – сумна реальність».
Учні 7-х класів стали активними учасниками інформаційної години
«Афганістан болить в моїй душі». Цікавими були розповіді воїнів-афганців,
які пройшли горнило цієї війни.
Старшокласники разом з педагогами взяли участь у мітингу-реквіємі
«Вічна біль душі – Афганістан», поклали квіти до пам’ятної дошки загиблого
воїна-інтернаціоналіста Юрія Шептикіти.
Під час зустрічі з учасником війни в Афганістані Перфільєвим М.В.
учні 10-11-х класів не тільки почули розповіді-спогади Миколи
Володимировича про події 30-річної давнини, але мали змогу переглянути
фотоматеріали цих подій. Історичний хронограф пам’яті «А біль тяжкий,
Афганістан, в душі ніяк не замовкає» нагадує нам, що важливо пам’ятати про
всі історичні віхи і робити висновки. Мирне небо, щасливе майбутнє ось ті
життєві орієнтири до яких ми повинні прагнути.